Ця сторінка ще не вичитана
Післанець. З Коринту. Вість, котру скажу, мабуть, Утішить тя та й враз і засмутить. Йокаста. Це що за вість, що може мать таку Подвійну силу? Післанець. У Істмійськім краю Ввесь люд бажає вибрать мужа твого Царем,—таке там говорили всі. Й о к а с т а. Це ж як? Хіба Поліб старенький там Вже не царює? Післанець. Ні вже! Смерть його Звела в могилу. Йокаста. Що ти мовиш? Вмер Поліб? Післанець. Нехай і сам я вмру, коли Неправду кажу! Йокаста. Дівчино, біжи У дім і швидко пану це скажи! О, божі віщування, де ви ділись? Від цього мужа скільки літ Едіп Тікав, боявсь, щоби його не вбив! А оце ж він погиб своєю смертю, Не від його руки! 282
