Що, двісті тисяч? Що верзеш, безумче! Чи це можливо, щоб аж двісті тисяч? Ш п і о н 2. Хай западусь у землю, коли менше! Старець на хресті слабим, але чутким голосом. Великий ти, о Боже сил небесних! Ш п і о н 2. Валять, немов потопа, стугонить Земля під їх ногами, курява Клубами в небо б'є, гримить їх спів, Як ревіт труб, що гирлом золотим До сонця грають. А на їх переді Бар-Кохба йде, що в рямці кучерів Своїх подібний до гнівного сонця. О пане,.коли б я смів радити,— Втікай! їх двісті тисяч, а вся римська Залога тут — ледве третина того. Ру ф. Що? чи й тебе напала скаженина Цих безумів? Велю на хрест прибити! Ну, говори, що знаєш про Бар-Кохбу? Ш п і о н 2. Не хочу, пане, збуджувать твій гнів. Руф. Де він? Куди йде? У глибині сцени рух і шалені крики; вбігав післанець і без духа паде перед Руфом. 360
