Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Л ю ц и ф e p. Так. Час не є пан наших діл: всю вічність Ми можем збити у одну годину, Годину в вічність можем роздовжити. Під земну міру не підходять духи,— Но, годі вже. Ходи зо мною, Каїн. А верне він? А д а. Люцифер. Не бійся, жінко, верне,— Єдиний, перший і послідній з смертних, Крім ще одного—вернеться живий З тих місць до тебе, щоб тамті німі, Пусті світи народом заповнити, Так як цю землю,— бо тепер ще мало Там мешканців. А да. Де ж мешкання твоє? Люцифер. В просторі світа. Де ж би мало бути? Там де твій Бог, або твої боги,— Там я. Усього часть моя: життя І смерти, вічности й часу, землі І неба й того, що ні небо, ні Земля, а повне тих, що заповняли Або заповнять ще і небо і землю,— Це все,—мій дім! Де він пан, там і я,— А де я пан,—там він не мав місця! Якби не був я тим, чим вам говорю,— Чи ж міг би-м бути тут? Та ж ангели Його близь нас. 41