Коли б не втишила твій правий гнів Твоя безмірна ласка й доброта, 1 не зілля прощення, мов рай, Замісто тяжчих кар! О, царю світла, Добра, краси і вічности,— ти, без Котрого все було би зле, хіба Для дальших цілей вічної любови, Котрі, хоч незглибимі, все ж сповняться,— Ось перший твій пастух покірно перший Стад приплодок тобі жертвує,— жертва Нічтожна,— бо і що ж тобі всі жертви? Но в знак подяки її прийми від того, Що ось перед лицем твоїх небес Складає її і своє лице глибоко У порох хилить, із котрого взявсь,— Тобі і твому імені на славу! Каїн стоїть просто. Духу, будь ти хто чи що будь,— всесильний, Нехай і так,— і, коли добрий, добрий Тим, що не має злого в ділах твоїх — Єгова на землі, Бог в небі, може Ще різно званий, бо твоя істота Так розмаїта, як і твої діла: — Коли вже конче тя благать молитвов, Прийми й мою! Коли вже конче жертвов Єднать тебе,— прийми і нашу жертву! Дві ти ї1 ось істоти принесли. Ти любиш кров? Направо ось ся курить Кров пастухових жертв, тобі проллята З ягнят, котрих криваве м'ясо тліє На вівтарі, немов кадило д' небу. 1 Ти ї — тобі її (народ, форма). 93
