— Gorąco, gorąca, gorącemu…
Знов вибух реготу вчителя.
— Після якого взірця відміняєш gorąco?
Хлопець не знав, що відповісти, о. Телесницький став перед ним.
— Ну, ну! Після якого взірця? Так як tato?[1]
— Ні.
— Ну, то може так як мама?
— Ні.
— Так як osioł?[2]
Хлопець скривився. Мовчав, але правою рукою почав утирати собі сльози.
— Ну що ж, не видобуду з тебе? Осле, алеж gorąco відміняєтеся так само, як zimno[3]. Отже семий відмінок від zimno як буде?
— W zimnie.
— А від gorąco?
— W go.. gorą…
Вірне почуття мови у хлопця бунтувалося против тої паралелі. Він розпучливо озирнувся довкола, а нарешті промовив рішуче:
— W gorączce[4].
Тут о. Телесницькому не стало терпцю. Він ухопив хлопця за вухо, покрутив його так, що цей поневолі витягнув високе «ай», і крикнув:
— Алеж «w gorącie», тумане! W gorącie! W gorącie! Запам'ятай собі це.
Якийсь лихий чи добрий демон спокусив мене підняти руку.
