Були в однім краю король і королева. Було в них три дочки прекрасної вроди. Дві старші, хоч як дуже вродливі, все таки заслуговували на похвалу в межах людської краси. Але красота найменшої дівчини була така преславна і пресвітла, що нема тієї сили в людській мові, щоб могла достаточно виславити і вихвалити її. Отим то багато горожан і численних прохожих просто стовпіли від подиву перед її недосяжною красою. Прикладаючи праву руку до уст і поклавши вказівний палець на випростуваний великий, віддавали їй почесть, як самій богині Венері. Отож по всіх ближчих містах і сумежних краях пішла слава, що богиня, яку сплодила синя морська безодня і яку викохала роса спінених хвиль, ходить тепер у своїй божеській красі поміж людьми, або може під якимсь новим впливом небесних зірок на море, але земля сплодила нову Венеру в пишнім розквіті дівочої краси. Отак день за днем ширилася безмірна слава і доходила до близьких островів і до найдальших кінців землі. Багато людей не шкодувало довгої дороги через морські хвилі і через найвищі гори, поспішаючи налюбуватися тим найславнішим видом того століття. Ніхто вже не плив до Пафоса ані до Кнідоса, ані навіть до Китери дивитися на богиню Венеру. Її свята занедбано, храми спорожніли, подушки потоптано, відправи закинено, статуї богині не увінчані, а овдовілі вівтарі занечищено холодним попелом. Всі моляться до панни, в її людськім лиці почитають божество. Коли вона рано вийде з дому, їй складають жертви і пирами виєднують ласку неприсутньої Венери. Коли вона йде вулицею, гурти народу поклоняються їй, кидаючи перед нею вінці і квіти.
Таке надмірне перенесення небесних почестей на смертельну дівчину розпалило величезне пересердя богині Венери; з
