на, плачучи, лежала в ліжку, та я витягла її і вигнала на двір.
— Пакуй свої речі і забирайся геть від мене!
У неї був кіш, але покришка була відірвана.
— Іди до пані Сімпсонової і попроси в неї трохи шпагату! — промовила до неї. Я знала, що пані Сімпсонова пішла на торг. Ліля пішла по шпагат, а я запхалася в город, щоб виплакатися. Мені треба було допомоги для неї, і я почала кликати твоє ім'я, Томі, твоє, замкненого у тюрмі. У мене крутилося в голові, і я ледве могла утриматися на ногах, але я взялася спасти її від тієї мавпи, не чоловіка.
Хтось закашляв за парканом. Я обернулася, виглянула і побачила паню Сімпсонову.
— Пані Браунова, — промовила вона, — ваша невістка була в моїм домі?
— Ходила позичити трохи шпагату, — відповіла я.
— Дуже добре, — крикнула вона сердито, — але якого чорта потребувала вона більше? Срібний годинник мого чоловіка пропав зі столу.
— Я не сторож, пані Сімпсонова, — відповіла я — шукайте її в хаті. Вона сьогодні відходить від мене.
— Я послала по городового, — ледве дихаючи, промовила Сімпсонова, — і коли вам то не так важко, ходіть зі мною до неї.
Городовий прийшов з великою повагою. Ліля сиділа на ліжку, а коли ми ввійшли, схопилася дуже перелякана.
— Вони хочуть оглянути твій кіш, Ліля, — сказала я. — Покажи їм його дитино!
Раз-два-три кинулася пані Сімпсонова до коша і вийняла з нього годинника.
Мати хитнулася судорожно назад, бо синові руки раптово схопили її за горло.
— Це ж брехня! — скрикнув він і кинув її до брами. — Моя Ліля чесна, як ангел.
