Ізаакса зв'язаного і закнебльованого, його склеп ограбований і все депоноване золото забране. Ізаакс оповідав, що минулої ночі, власне коли він лягав спати, два чоловіки застукали до дверей. Коли відчинив, вони вхопили його, відібрали у нього ключі і — решти не міг доповісти, торгаючи бороду з розпуки. Копачі кляли, їх патрулі кинулися по всій околиці шукаючи, нарешті по досить довгім часі явилася також поліція, але все було надармо, ані золота, ані грабівників не знайдено ані сліду.
Старий Ізаакс був порядний чоловік і запропонував копачам продати його дім і склеп з усіми товарами, і всю суму розділити між тих, що понесли страту. Деякі копачі не хотіли слухати про це, але інші згодилися на ліцитацію. Ліцитація склепу й дому дала дуже малу суму, далеко меншу, як надіялися, а коли минув тиждень, старий Ізаакс, похилений від журби, вийшов із табору немов зламаний горем.
Три місяці пізніше по відході Ізаакса, коли вже всі майже забули про грабунок окрім тих, що стратили своє золото, лікар заявив у таборі, що хоче покинути Австралію боячися за своє здоров'я. Копачі, що дуже шанували його, зложилися йому на почесний дарунок, і він від'їхав також.
Другий день по його від'їзді вся громада була стривожена свіжою новиною: гріб Кона Стіля минулої ночі хтось розкопав. Новина швидко оббігла всі шатра, і незабаром кілька сот людей збіглося до гробу, який виглядав так, немов би його недавно розкопано і потім якбудь закидано землею. Деякі взялися заступами розкопувати гріб наново, а інші стояли довкола зайняті живою розмовою. Один завважив, що цей незвичайний розкоп припадає саме на час від'їзду лікаря. Це зближення двох обставин підхопили зараз інші, догадуючися, що лікар певно розкопав гріб, аби вийняти з нього
