Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам'яний, вигідний. Змалку вони наслухались стільки разів приказки «Згода дім будує, Незгода руйнує», що рішили запросити Згоду, щоб і їх дім збудувала. Згода була, то стара, беззуба, добродушна бабуся і дуже радо згодилася на їх просьбу.
— Добре, дітоньки, я вам усе гарненько, смирненько… Ой, бо то нема над мене! Ви знаєте мою приказочку: «Святий спокою, гаразд з тобою!» Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів[1] ані торгів не люблю. Я все ладком та добром. І бачите, якого віку при Божій помочі доживаю!
Бідні люди справді бачили, що Згода не мала ані одного зуба в роті, була сива та поморщена, як сушена грушка. Коли б у них були завидющі очі, то були би бачили, що старушка була трохи не гола, бідна, обшарпана: бачите, хто не хоче,
- ↑ Процес — судова розправа.
