capa від староства з Сянока, пана Курцвайля. До староства донесено, що в околиці бачили небезпечного революціонера Нікодима Пшестшельського, що він утік в напрямі до батьківського села! От тим то староство забажало мати його в руках і задля цеї мети вислало в село оцю незвичайну команду.
Нема що й мовити, що команда не застала вже панича в селі. Даремно вояки зараз по приході обступили двір, даремно комісар з офіцером, війтом і присяжними перешукував старанно двір і всі двірські будинки, не виключаючи й оборогів, стогів сіна, стирт соломи й оденків[1], — панича не було. Ще більше здивувало пана комісара те, що хоч і як гостро він розпитував старого пана, людей, що вартували коло нього, війта, присяжних і вартових, що днювали й ночували на вулиці, всі вони божилися й присягались, що панича від кількох тижнів не бачили на очі, що він поїхав геть і досі не вернув, а де тепер обертається, цього ніхто не знає. Комісар почав гніватися.
— Не може бути! Не може бути! Я маю певну відомість, що він перед двома днями пішки, в хлопськім убранню вернув до села.
— Ми його не бачили, — уперто в один голос повторяли селяни.
— Що ж, хіба б його де в лісі звірі з'їли? — кричав комісар.
— Та якось і про звірів тепер не чувати.
- ↑ Оденки — рештки зі стирт соломи чи сіна.
