Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/533

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

успокоювати їх. Це вчора був легкомисний, сліпий алярм[1], хоч не зовсім безпідставний. Зайшло непорозуміння. Справді на Кальварію йде велика громада різунів, тих селян-мазурів із Тарнівського округу, що в лютому обагрили свої руки кров'ю, опоганили грабунками. Іде їх мало не п'ять сот. Але вони йдуть не різати, не грабувати, а молитися, сповідатися, доступити розгрішення, якого їм не хоче дати місцеве духовенство. Коли вони показалися в селі найближчому до Кальварії вчора вечером, зараз тутешні селяни, почувши, хто вони такі, дали знати деяким із чужосільних богомільців, а ті не порозумівши, що це за різуни, побігли до Кальварії і переполошили весь нарід. Тим часом різуни таки там заночували, не доходячи до Кальварії, а ксьондзи, бачучи переполох народу, зараз уночі післали гонців до Добромиля і до інших сусідніх містечок, просячи для обезпеки народу прислати відділ кінних ландсдраґонів[2]. Поки не прибудуть ландсдрагони, мазурам заказано рушатися з місця, де ночують. Усіх богомольців просять вертати на свої кватирі. Небезпеки нема ніякої. А задля несподіваної вчорашньої пригоди та заколоту, якого наробили вони, сьогоднішнє набоженство почнеться трохи пізніше, щоби всі могли добре приготовитися і вспокоїтися перед тим.

Так вияснилася справа з різунами, і ми всі, погасивши вогонь у лісі, весело та

  1. Алярм — тривожний знак.
  2. Ландсдраґони — кінні стражники.