Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
НА ЛОНІ ПРИРОДИ

Бистро шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село Н. А понижче села четвертий, найкрутіший скрут. Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село. З одного боку берег пологий, рінь та мізерна левада, з другого гора так і нависла кам'яними ребрами над рікою, а вода з усією силою б'ється о ті ребра і гризе-гризе їх до споду, крутиться, а далі втишується, заспокоюється і творить широкий, глибоченний вир. Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці, палаючи іскриться сонце та сліпить очі.

Повище вира Стрий розлився широко, за те й мілкий там брід, яким іде й громадська дорога до Н. Хто хоче їхати до села з низу, мусить через той брід. Літом, коли вода мала, то воно й нічого, ледве по колодки засягне, а коням лиш трохи повище колін. Але коли вода велика після дощу, то не дай Господи туди пускатися!