Femina — animal clericale[1]. Хто це сказав цю сентенцію?
І не помилився. Жінка жиє чуттям і, як геліотроп до сонця, обертається все до тих, що вміють найліпше грати на струнах чуття. А це, розуміється, поперед усього чорні ряси.
Містерії, тайни, сакраменти — оце їх життєвий елемент. Це невідхильна потреба їх природи.
Коли б у всіх людей не було віри в чуда, жінки витворили б її.
Чи ж не з жінкою трапилося перше чудо? До неї заговорив вуж.
Коли б не було церкви з сакраментами, жінки витворили б її. Не даром у первіснім христіянстві роля жінок така визначна, як не була в первопочинах жадної іншої релігії.
Коли суспільність почне емансипуватися від клерикалізму, жінки силою своєї чутливої вдачі знов затягнуть її в сутінь сповідальниці. Недаром дочки Дім̀а, виховані в атеїзмі, в старшім віці повступали до манастиря.
Які дурні наші поступовці та радикали, що деклямують на тему конечности рівноправности та рівнопросвітности жінок з мущинами! Як коли би це було можливе! Як коли би це було потрібне! Як коли би це було комусь на щось пожиточне!
Дай їм сьогодні рівноправність у державі, вони зробляться незломною опорою всіх реакційних, назадницьких, клерикальних та бюрократичних напрямів.
- ↑ Жінка — клерикальна істота.
