нутися і що крок дізнавала гірких принижень, тепер побачила перед собою рівне, відкрите поле кар'єри. За рік конципіст намісництва, за п'ять літ комісар при старостві, а за десять літстар оста — оце перші кроки, котрі він назначив собі. А там, далі — обставини покажуть, куди прямувати. Коли тільки ті перші кроки зроблені будуть основно і певно, то ніщо сумніватися, будучина його забезпечена.
В почуванню тої блискучої будучини пан Ґустав і дома виступив зовсім не так, як виступав досі. То звичайно понурий забурмошений ходив по покоях, не любив ні з ким заходити в розмову, не говорив, а тільки немов огризався, і хоч глядів на всі господарські та домашні забіги[1] родичів з якимось гордим милосердям, але не мішався ні в які діла, не накидувався нікому зі своєю волею. Мабуть чув, що в тім господарстві, підточуванім не в'янучим дефіцитом, мов біблійна диня червяком, його власна особа грає ролю трохи що не того самого червяка. Але тепер інше діло. Тепер він міг виступити як повноправний пан, як самостійна економічна сила, коли не вища батьківської, то певно нічим її не нижча.
— Прошу тата, — сказав він до батька зараз кілька день по своїм приїзді, — я би хотів виробити собі поняття про стан наших інтересів. Знають тато, вступаю до намісництва, то може міг би я дечим допомогти до їх поправи. А впрочім добре
- ↑ Забіги — старання.
