впливом розбудженого чуття, ніж до видержаної, системетичної, згори обдуманої роботи, він легко улягав усякому проявові енергічної волі. То й тепер не змагався, віддав синові ключі до бюрка, що було заразом і касою, і сказав:
— Ну, що ж, я не бороню! На ключі; там у верхній шухляді бюрка маєш усі папери, контракти, квіти, рецепіси, інвентарі, роздивляйся в них, скільки хочеш. А внизу готівка, книжечки податкові і банкові. Побачимо, що ти з усього того зробиш.
Ґустав узяв ключі, не зважаючи на той виразний докір, який тремтів у батьковім голосі, пішов до кабінету і заперся в нім. Старий довгий час сидів на ґанку, пакаючи люльку та дивлячися на противлежачі двері кабінету, що заперлися за Ґуставом. Він думав зразу, чи не домагається син від нього таким алегоричним способом грошей і майже надіявся, що Ґустав, переконавшися, що в бюрку всеї каси є тільки 150 ґульденів, зараз же вийде назад із кабінету. Але він помилився. Минула година, ба й друга, — Ґустав не виходив. У кабінеті було тихо. Покликали до кави. Трацький тихо війшов до кабінету. Ґустав сидів при столику і писав. Батько підійшов до нього і заглянув через плечі; перед Ґуставом лежав цілий аркуш покритий цифрами, — обік поскладані в купки і упорядковані лежали різні свистки[1], квити, пом'яті й пошарпані контракти, рецепіси і довжні записи, банкові упімнення і податкові аркушики. Щось немов стид, а
- ↑ Свисток — кусок паперу.
