Старий задумався, ще не довіряючи Гаві. Такої гуртової продажі йому ще не лучалось робити.
Промисел той держався в його родині з давен-давна, по старосвітському обичаю. Дід його і батько, люди досить маючі, займалися тим промислом лише десь-колись, у вільних хвилях, плели чіпці «на уряд», ц. є. коли хто замовив, і ніколи не носили їх на продаж по базарах. У нього вийшло вже інше діло. Розділивши предківську землю між двох найстарших синів, що жили кожний осібно, господарями, хоч і не заможніми, старий Староміський з жінкою лишились на своїм старім гнізді, та ще й не самі: у них були ще три доньки, здорові, гарні і статні, тільки що всі три були каліки на ноги. Ноги їх з уроду були якісь зачахлі і безсильні, так що всі вони ледве-не-ледве могли рухатись з місця на місце. Ті бідні істоти, скривджені природою, немов навмисно призначені були для сидючої роботи, для нипання над нитками та голками, що й справді заповнювали усе їх життя. Шевкині вийшли з них славні; своєю роботою вони не тільки заробляли на свій прожиток, але ще й старих своїх запомагали. Коли не ставало шитва, вони плели чіпці, а мати або порпалась в невеличкім огородці перед хатою, або доглядала корови та другого хатнього господарства. А коли чіпців назбиралося кілька пар готових, батько мандрував з ними до поблизьких міст в торгові дні, ходив з одного ярмарку на другий і добував з того торгу, відра-
