тягли з сіна. А за цим одним знайшли другого, третього, десятого… Цілий ряд страшно обгорілих, повикривлюваних голяків. Тут були зів'ялі старці і молоді парубки, дівчата і старші жінки, ціла збиранина великоміської нужди, зопсуття і розпуки. Комісар ходив мов отроєний. Адже це відкриття — страшенний удар для репутації столиці краю і її власти безпеченства!
Вже вечоріло. Вояки з правдивою лютістю, з якимось шаленим гнівом кидалися на ту страшенну стирту, що пожерла стільки живих людей, розривали її, тлумили снігом і водою решти вогню, шукали нових, ще нових жертв. І знаходили. Показалося, що в стирті була не одна така нора; швидко відкрили другу і третю, а в кожній повно трупів. До вечора відкопано їх сорок, не числячи кількох рук, ніг та голів, що лишилися окремо і не можна було знати, до якого трупа приложити їх. Усі свідки цих страшних розкопок стояли мов осуджені, немов усіх їх прилапано на співучасті в страшнім, нелюдськім злочині. Комісар спокійний, хоч блідий, пояснював свою думку.
— Видно котрийсь із них вернув пізно вночі п'яний із цигаркою у зубах і так заснув. Огонь заскочив їх усіх у сні.
В тій хвилі вояки, що розпорпували решту сіна, підняли крик. Віднайшли ще одного трупа. Цього, видно, вогонь заскочив не сонного, бо він мав на стільки притомности, що руками і головою вкопався вниз, до подення, на котрім накла-
