Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/330

— Бестія собача! — буркнув директор, бачучи ту звірячу радість дурнуватого і зрозумівши весь зв'язок його слів — Ну, цо з нім уделяш^[1]? Чи біть го, чи повісіть го? Кеди^[2] он гльоупи^[3] як бут^[4]! Нех тє гром біє!

І сплюнувши, вийшов із казні.

 

Львів, у січні 1888 р.

 

1. Уделяш — зробиш.
2. Кеди — коли.
3. Гльоупи — дурний.
4. Бут — чобіт.