Лиш одне з оповідань, поміщених в оцьому томику, було надруковане по-українськи в книжці «В поті чола», та й те було первісно написане по-польськи для петербурського «Kraj-у», а потім переведене по-нашому в «Зорі» 1884 року. По-польськи був написаний первісно й «Панталаха» і надрукований у фейлетонах «Kurjera Lwowskiego», а відси 1897 р. передрукований у книжечці «Obrazki galicyjskie». Оба ті польські видання подали мій текст не зовсім повно; крім дрібніших пропусків, зроблених редактором «Kurjer-а Lwowsk-ого з естетичних мотивів, там було пропущено також кінець розділу VI (побут Прокопа в кухні) — з яких мотивів, цього я не міг зрозуміти. Цей пропуск лишав невиясненою досить важну обставину: відки у Прокопа взялося гусяче перо, не зовсім звичайний гість у тюремній казні. Останнє оповідання написане тепер на основі конспекту зробленого ще в 1880 році — може
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/334
Цю сторінку схвалено
ПЕРЕДМОВА
(до збірки «Панталаха і інші оповідання»).
