Цю сторінку схвалено
„Бач, які святі та Божі,
А в душі думки ворожі!
Лис вам на заваді став?
Але годі вже мантачить!
Будете тепер ви бачить
Справедливість наших прав.
„Гей, беріть Бурмила тута
І закуйте в добрі пута!
Вовка в диби[1] прикрутіть,
І Кота зв'яжіть, і прямо
Засадіть в тюремну яму,
Де не блима сонця світ!“[2].
ПІСНЯ СЬОМА
Був у замку льох підземний
Зимний[3] і вохкий і темний —
Там заперто в'язнів трьох.
Кіт мовчить, Ведмідь куняє,
А Неситий проклинає:
„Ах, той Лис, бодай він здох!“
Час обідать! Бідолахи
Не привикли саламахи
Арештанської вживать.
Як наклали їм три миски,
Нюхають, аж кривлять писки!
Стали чихать і плювать!
Довго Вовк сидів і думав,
Далі з жалю як зарюмав,
Як завив, як заридав!
