_-_page_12.png)
Оця віршована казка, яку ви, дорогі браття, певно вже читали, над котрою дехто може тільки сміявся, а дехто може й глибше задумався, міркуючи, що й у нас, між хрещеними людьми не одно таке діється, про яке тут у казці розказано, — це не моя видумка, а має свою історію і то досить цікаву історію. Хоч то ніби вчена й зовсім книжницька справа — історія книжки, яку прочитаєш та й забудеш, — та про те я думаю, що не завадить розповісти вам хоч коротенько цю історію, — може вона й між вами кому прийдеться до смаку, а кому не до смаку, тому, розуміється, вільно її не читати.
Та не тільки для простих людей я пишу оці рядки. Здається, що й наші вчені та книжники також не дуже добре знають, хто такий „Лис Микита“ і відки він родом. Бачите, вийшло ось що. Оця казка уперше друкувалася в часописі для дітей „Дзвінок“, а відтам передрукована була окремою книжкою. На титулі я написав був так само як і тепер, що це я „з німецького переробив“, а не писав виразно, з якої книжки. Чому? Це зараз побачите. Та наші
