Цю сторінку схвалено
В нім гіркої правди шмат.
А найгірш те, що Неситий
Нині ворог твій забитий,
З світу рад тебе зігнать“.
„Е — рік Лис, — наплюй на нього!
Все у Вовка злоби много,
Але злоба ум сліпить.
Світ би весь пожер він скоро.
Ба, коли не влізе в горло!
А розумний з злоби кпить[1]!“
ПІСНЯ ДЕСЯТА
При розмові шахом махом
Лис з Бабаєм битим шляхом
Не спішаться, звільна йдуть,
Втім Бабая штурк Микита.
„Стрику, осьде ямка скрита,
Живо скриймося ось тут!“
Під місток, що був на шляху,
Втік Бабай в великім страху,
Думав, може де стрілець?
А за ним шмигнув Микита,
Та на шлях глядів з укриття…
Пст! А сам трясеться ввесь.
А тим шляхом ізо Львова
Йде процесія здорова,
Що ходила там на суд:
Старий Півень перед веде,
За ним його весь рід іде,
Тільки мар вже не несуть.
- ↑ Кпити — сміятися, глузувати.
