на те тільки, щоб їх різати собі на страву та на одежу.
Та ось по многих тисячах літ настав на світі премудрий цар Соломон, розумний і справедливий, якого не було ніколи досі. Він був царем не тільки над усіми людьми, але також над звірями. Він розумів мову кожного звіря і видав закони, які мали кермувати життям усіх живих творів на землі по-справедливості. Ці закони оголошено не лише людям, але всім живим істотам на землі.
Почувши про цього царя і про його премудрі закони, всі звірі почали думати, чи не пора би їм позбутися того немилосерного й ненаситного ворога, яким був для них чоловік, і відзискати свою давню свободу і своє панування над світом? Зібралися всі домашні і всі дикі звірі, поневолені чоловіком, і ухвалили вислати до царя Соломона посланців з-поміж себе, по одному з кожного роду, щоб домагатися по царському закону привернення для них первісної свободи та незалежности від чоловіка. Тільки один Пес був противний тому. Він зостався вірний чоловікові і завідомив його про ухвалу звірів. Почувши про це люди і знаючи царську справедливість, вибрали зараз з-поміж себе наймудріших і послали їх до царя Соломона з тим, щоб було кому боронити їх справи, коли звірі почнуть жалуватися перед царем.
Посланці звірячі і людські прибули майже рівночасно до царя Соломона й завідомили його, в якій справі їх прислано. Почувши, що заноситься на великий процес[1] між звірями
- ↑ Процес — судова розправа.
