Цю сторінку схвалено
Твій братанок! Бачиш сам,
Як то він спасає душу!
Ні, кінець зробити мушу
Всім подібним хапунам!“
І Ведмедя зве Бурмила:
„Як тобі в нас ласка мила,
Друже, меч свій прив'яжи,
Йди до Лиса, хай, мосьпане[1],
Зараз тут на суд мій стане, —
Строго-строго накажи!
„А вважай на ту падлюку,
Щоб не вдрав яку він штуку,
Бо то, брате, хитрий звір!“
„Що, мене б він смів дурити?“ —
Закричав Ведмідь сердитий,
Та й потяг в Микитин двір.
ПІСНЯ ДРУГА
Гей, хто в лісі не буває,
Той не бачив, той не знає,
Як Микита Лис живе.
Лисовичі — славний замок
Не один там хід і ґанок,
Ям, скриток[2] чимало є.
Лис Микита в своїй буді
Спочива собі по труді,
Аж нараз почув: стук, стук!
Глянув — ой, небесна сило!
Аж це сам Ведмідь Бурмило,
А в руках страшенний бук.
