Цю сторінку схвалено
Гей, ловіть його! Біжіть!“
Я й не зчувся, а за мною,
Слуги, служниці юрбою, —
От я духом через пліт[1].
„Крик за мною, як в гамарні[2]…
А я просто до спіжарні,
Та й сховався під поміст.
Тут погоня надлітає:
„Де він? Де той Лис? — питає —
Показав нам тільки хвіст!“
„Втім зирнули, а з віконця
Вовк Неситий проти сонця
Визирає! „А, ти тут?
Ой, нещасная головка!
Та ж це Вовк! А бийте ж Вовка!
Тут йому зробіть капут!“
„Вовк їх там не дожидався,
А в спіжарню заховався,
При саміських дверях став.
От вони як отворили,
То Неситий скік в тій хвилі —
З цеї шпарки скористав.
„Та дістав там з дивовижі
Скілька буків через крижі,
Так що ледве в ліс доліз,
І про справу цю немилу
Заразісінько Бурмилу
Він на мене скаргу вніс.
