Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/99

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


„Вже давніше, в переднівку,
Вислідив я ту криївку,
Де мій батько скарб сховав;
Ну ж тепер безпроволічно[1]
Виносити денно й нічно!
Все дочиста я забрав.

„Невеликий час минає,
Аж мій батько повертає:
Вже готове військо жде!
Лиш вербунок заплатити,
Генералів назначити
Хоч в огонь воно піде!

„Не вітав рідню, домівку
Батько мій, лиш у криївку
Просто шасть — і обімлів!
Препуста-пуста печера,
Що була ще повна вчера!
Скарб увесь мов хто замів.

Що він біга, шкряба, нюха, —
Скарбу ні сліду ні духа!
Тут старий ума лишивсь!
Заскомлів, немов на зуби,
Далі шнур знайшовши грубий,
На гілляці задушивсь.

„А Неситий і Бурмило
Зрозумівши, що постигло
Батька мого, подались:
Страх лояльні[2] поробились,
І служить тобі пустились; —
Зрадником остався Лис.

  1. Безпроволічно — без проволоки, не гаючись.
  2. Лояльний — вірний, вірнопідданий.