Стільчик, лавка і поличка,
Чисто виметений піл[1];
Серед хати з тертиць збитий
Білим обрусом прикритий,
Вмаєний квітками стіл.
На столі шматок печені,
Два фрикаси приперчені,
Легомина запашна,
Огірок і марципани,
Медяник з маківниками,
Бутля доброго вина.
Тут господар, не вітавшись,
Ні про що їх не питавшись,
При столі спокійно сів,
Проковтнув вина склянчину,
З'їв печені половину,
Огірком її заїв.
Потім позирнув на го̀стей,
Так що їм до самих ко̀стей
Тілом холод перебіг,
І сказав: «Які роззяви!
Марш отам до тої лави
І зробіть собі нічліг!
«Чи вам, може, таки ласо
На моє вино і м'ясо?
Ну, попробуй лиш котрий
До стола торкнуться пальцем,
То всіх трьох таким вас смальцем
Насмарую — Боже крий!»
І, сягнувши на полицю,
Здоровенну патерицю
