Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/110

І з якої то причини
Так проводите цю ніч?
В світі ми були не мало,
А ніде нам не впадало
Бачити такую річ».

Ті слова, як мед із перцем,
Вхо̀пили, мабуть, за серце
Їх ведмедя кудлая;
Він наприндивсь і надувся
І до го̀стей обернувся:
«Знать вам хочеться, хто я?

«Ну, нехай і так, приблуди,
Як схотіли ви, так буде, —
Виявлю вам свій секрет.
Та глядіть, не обзиваться,
Не перечить, не сміяться,
Бо хто писне, б'ю в хребет!»

«Пане, борони нас Боже!
Хто ж тобі перечить може?»
Скрикнули всі три нараз.
«Ну, глядіть же! Як що вчую,
То — їй-богу, не жартую —
На лемішку змішу вас.

«Передвсім вам треба знати,
Як мене при людях звати, —
А ім'я моє Бассім.
Ремесло моє — ковальство,
А життя моє — удальство,
Дулі тичу в ніс усім.

«Бачте, в рості ані в кості,
Ані в силі, ані в злості
Бог мене не укривдив.
Вдень до праці є охота,
Аж горить в руках робота,