Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/125

«Та старе добро тямую,
Тебе щиро я шаную.
Що́ тебе болить? свербить?
Говори! Кленусь на Бога,
Що лише моя спромога,
Рад для тебе я зробить».

«Друже мій, — Бассім озвався, —
В мене нині розв'язався
Міх ціли́й поганих бід».
І він розповів Каледу
Всю історію з переду
Аж до кінчика, як слід.

«Це мене найгірше зло̀стить,
Що цю ніч прийдеться по̀стить.
Але це ще півбіди.
Гірше те: як раз зламаю
Те, що досі мав в звичаю,
То вже більш добра не жди».

«Друже любий, угамуйся,
Тим ні крихти не турбуйся! —
Мовив весело Калед. —
Плюнь на те ковальство нині,
Стань за банника при мені!
Ось тобі ціли́й секрет:

«Гостя обіллєш гарненько
І натреш його міцненько,
Змажеш голову жовтком,
Милом насмаруєш тіло,
Щіткою начухай сміло, —
Будеш славним баннико̀м.

«Ще як будеш несердитий
І навчишся стригти, брити,
Повісті смішні складать,
До папуч вкладати віхті,