«Одним словом, все я можу:
Правду людську, ласку Божу,
Все готов тобі з'єднать, —
Лиш скажи, чого бажаєш,
Який біль на серці маєш, —
Твою кривду рад я знать».
«Пане, — мовить жінка з жахом, —
Як ти много одним махом
Набалакав, Боже крий!
Певно, славний ти юриста,
Але в мене справа чиста:
Виправить довжок старий».
Хто це твій довжник завзятий,
Я його перед суддю,
Що між всіми наймудріший
І до бідних найщиріший,
Заразісько заведу.
«Слухай, жінко справедлива,
Будь лише мені зичлива,
Справу цю віддай мені;
За третину п'ястра жваво
Виграю все, коли право
Є по тво́їй стороні.
«Та хоч би була та справа
Зла, нечесна і лукава.
Бридка, чорна, як смола, —
Я її на правду зве́рну,
На добро відміню скверну,
Хвіст пущу вперед чола».
«Пане любий, — каже баба. —
Скаржусь я на того драба,
Мого мужа. Щоб я так
Дочекала в Бога ласки,
