Приплелись. Перепроси
Ти його, замни цю справу,
Завтра обіцяй поправу,
Гарний дар за всі часи».
«Друже, — рік візир облесно, —
Ми знайшлися непочесно,
Вибач! Завтра, сам уздриш,
Ми свій сором закасуєм
І вечерю зафундуєм,
Що нас, певно, похвали́ш!»
«Ви — вечерю фундувати?! —
Закричав Бассім завзятий. —
Скупиндряги, брехуни!
Дайте це дурним на тикти![1]
Я не вірю вам ні крихти.
Радше здохли б ви на пні».
Все тверезі і голодні,
Гризуть нігті за столом;
В вас собаки все паршиві,
Ваші слуги все вошиві,
І ви світите чолом».
Тут халіф не міг здержаться,
Щоби не розреготаться,
Та Бассім ані ду-ду:
По покою походжає,
Їсть і п'є собі, й співає,
І не знає про біду.
«Джіафаре, — цар шепоче, —
Пізній час, він спати хоче,
Та й п'яненький вже, мабуть;
- ↑ Давати на тикти — в підгірськім говорі: давати до пізнання, натякати.
