Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/179

Я твій раб, слуга покірний,
Слушний на́каз цей і вірний —
Та, будь ласка, злізь з осла!»

Зараз вибігли з цукорні
Два челядники моторні,
Щоб Бассіму помагать;
А цей оха, стогне, фука,
Мов Бог зна яка то мука
На ослі чимчикувать.

Потім в чересі пошпортав
І півдрахми, наче лорд, дав
Осляреві за прогін.
А Отман аж потерпає,
Що за пан такий вступає!
Низький дав йому поклін.

Він веде його до хати,
Просить ла́скаво сідати,
Ставить льоди і шербет.
«Панцю любий, не згордуйте!
Освіжіться, покоштуйте,
Поки вирушимо гет».

Бассім

«Друже любий, не в гостину

Я прибув сюди! Причину
Мого ходу знаєш сам.
Дяка за слова хороші,
Та ти зараз лагодь гроші,
Щоб нам швидше бути там».

Отман

«О найстарший із більдарів,

Дрібку лиш цих Божих дарів
Покоштуй, а то бігме,
Буду думать, що гордуєш,