Що б потік ласк Божих так на тебе лився.
Чемний з тебе пан!»
Султанові в серці
Аж клекоче злість.
Заставляють каву, —
Сів спокійно гість.
А султан візиру: «Слухай! як в цій хвильці
Не найде́ш притоки дать йому по пиці,
То звір тебе з'їсть».
Рік візир: «Він швидко
Схоче геть іти,
Ти раба покличеш
Його провести.
Винайди причину, вихопи тростину,
Бий раба по плечах, торгай за чуприну,
Кров йому пусти.
«Гість озветься: «Пане,
Вибач бідаку!
Чим же ж він на кару
Заслужив таку?»
Ти тоді порядно хляп його в лице:
«Це мій раб! Я мушу вчить його! Чи ж це
Вам не по знаку?»
На розумну раду
Знов султан пристав
І раба покликав,
Бить його почав.
А гість каже: «Пане, бий, що маєш сили!
Слуги б попсувались, якби їх не били!
Бий, сам Бог казав!»
Та тепер візир вже
Довше не стерпів.
«Друже, май же серце! —
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/195
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page195-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)