Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/217

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Добру школу покидать;
Та я вже навчивсь доволі,
І кортить мене на волі
Іспит із науки здать».

Халіф
«Що за іспит? Що за школа?»


Більдар
«Царю любий, правда гола!

Адже те, що тут було,
Що в більдарській службі взнав я,
Це — інакше б не назвав я —
Розбійни́цьке ремесло.

Лиш одна різниця скромна:
Збій на шля́ху — голь бездомна,
Звір, не певний свого дня;
Знає, що, попадься в руки,
Не мине страшної муки,
Гака, і сокири, й пня.

«А більдар твій розбиває,
Мучить, ріже й добре знає,
Що за це й похва́лять ще…
Ні… Благослови в дорогу
Або вбить вели! Їй-богу!
Бо твій мундир страх пече».

На таку промову дику
Жалість цар почув велику,
Відвернувсь від двораків,
Щось мов жвав, і мняв, і ликнув.
Потім до більдара крикнув:
«Забирайсь до сто дідьків!»

І більдар пішов. Від того
Дня і слід застиг. Про нього
Всякий слух пропав зовсім.
Стільки літописець. Діло