Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/222

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПРОЛОГ
 

Еспанія! Еспанія!
Мов у казочнім сні,
Той земний рай, чудовий край
Привиджуєсь мені.

Яркеє сонце сипле жар
Тепла і красоти,
Зима на горах там сидить,
Не сміє вниз зійти.

Вічнозеленії ліси
Розкішно шепчуть знай,
І ріки срібнії шумлять
І поять спраглий край.

Один лиш серед блисків тих
І гір, лісів і рік,
Посеред раю земного
Бідує чоловік.

Хоч не зверху, то в серці ще
Він носить, в голові
Тиранства і пониження
Кайдани вікові.

Тепер він звільна двигаєсь
На новий, світлий шлях,
Та давні рани ще болять,
Не вигас давній жах.

Еспанія! Еспанія!
При слові тім у нас
Не нинішній являєсь край
І не вчорашній час.