Груди видно, вище ліктів
Рукави він закотив.
Розкудовчивши волосся,
Очі дико завертає,
То смієсь, то морщить брови,
А чита, чита, чита.
Вечір! Стиха наближаєсь
Економка, їсти кличе
З часником фасолю й м'ясо —
Втім як крикне лицар: „Смерть!
„Смерть усім вам, Ганелони!
Смерть вам, зрадники Ролянда!
З часником фасолю й м'ясо
Я б віддав, щоб пражить вас!“
Ізлякалася старушка.
„Свят, свят, свят, чи пан сказився?
Боже відверни! І де це
Злости він набрав такої!“
Північ, все село дрімає,
Гавкають де-де собаки,
Річка шепче по камінні,
Та в дуплі кричить сова.
Тільки лицар Дон Кесада
При свічках сидить на кріслі,
Пальці впутав у волосся
І чита, чита, чита.
Дійсний світ і дійсні люди,
Їх життя і їх природа,
Межі всі часу й простору —
Все щезає перед ним.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/229
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page229-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)