Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/238

Та не дбав про це наш лицар,
Твердо вірив, що небаром
Кінь його славніший стане,
Ніж той Сідів Бабієка^[1].

По лицарському звичаю,
Про який читав у книгах,
Він прозвав свою драндигу
Шумно-дзвінко Росінанте^[2].

По лицарському звичаю,
Про який читав у книгах,
Мусив і собі наш лицар
Винайти нове ім'я.

А ім'я те, що небаром
Малось стати голоснеє
На весь світ, затьмити назви
Амадіса, Галоара.

Беліана, Передура,
Плятіра, Еспляндіана^[3],
Це ім'я повинно бути
І значуче, і дзвінке.

Вісім день ходив наш лицар
У задумі стофунтовій,
Поки назву ту придумав:
Із Ля-Манші Дон Кіхот^[4].

1. Сід, властиво Руї Діаз, національний герой еспанський, особа історична, жив у XI віці.
2. Від rocin — коняка, і ante — давніше; значить: давніше був поганою конякою, а тепер, мов би то, ось чим став.
3. Назви героїв тих лицарських повістей, котрими до одуру зачитувався наш лицар.
4. Quijote по-еспанськи значить наголінник; quijada — вилиця, quesada — плесканка сира.