Панотець (звавсь Педро Перец),
Ще й голяр сільський Микола
В Дон Кіхотів дім прибули,
Потішали дам сумних.
Аж ось глянь — мужик-сусіда
Тягне в браму Росінанта,
Тягне і осла, на ньому ж
Славний Дон Кіхот лежить.
„Пан наш! Пан наш! Слава Богу!“
Всі кричали, на подвір'я
Вибігли, щоб Дон Кіхота
Щирим серцем привітать.
Але він мов і не бачить,
Але він мов і не чує,
Держачись осла за шию,
Все знай вірші деклямує:
„То не буря в чисте поле
Стадо соколів загнала,
То славетний Дон Родріго
Гнав побитих ворогів.
„Граф із Мантуї Алонсо,
Сеньйор Нарваєц могучий,
Ще й Бен Дараєц арабський
Б'ють на нього з всіх боків“.
Річ йому тут перервали.
„Вуйку! Пане! Дон Алонсо!
Що це з вами? Схаменіться!
Де були ви тілький час?“
Лицар наш хотів устати,
Та не міг. „Я бився, бився!
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/267
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page267-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)