Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/311

Зануздав осла і Пансі
Сісти на сідло поміг.

Ой не встиг наш славний лицар
З місця рушити хоч кроком,
Аж ось вийшов пан корчмар
І низенько поклонився.

„Пане графе, — мовив лицар, —
Славно ви нас угостили.
Чим же б міг я вам віддячить?
Будьте ла́скаві, скажіть.

„Може, є у вас який
Ворог, кривдник, супостат,
То вкажіть його, а сили
Мо́їх рук він не мине“.

„Пане лицарю, — відмовив
Тут корчмар, — яким у біса
Графом я вам показався?
Я корчмар собі та й годі.

„Сили ваших рук не треба, —
З кождим ворогом і сам
Я собі вже раду дам,
А ви, пане, заплатіть!“

„Що, платити? — крикнув лицар —
Це не замок, як я думав,
А шинок собі звичайний?“
„Так, шинок“, сказав корчмар.

„Та, як так, то знай, корчмарю,
Що блукаюче лицарство
Не плати́ть ніде ніколи
За гостину по шинках.