Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/370

„Це мої могутні чари
Від погибелі страшної
Ось тепер тебе рятують —
Здайсь на мене й будь спокійний.

„Я веду тебе незримо.
Де тобі велю спинитись,
Там пробудь, аж знов до слави
Зорі призовуть тебе!“

Вчувши голос той, наш лицар
Заспокоївся, і звільна
Покотилася ландара
З Дон Кіхотом в дім його.

Ніч була. Заснув у клітці
Лицар, а як пробудився
Рано — бачить, що він дома,
Економка ось при нім.

„Що зо мною?“ мовив лицар.
„Пане любий, престрашенні
Велетні учора ніччю
Вас додому привезли.

„А найстарший з них вам гостро
Наказав ось тут чекати,
Поки сам він не покличе
Знов вас слави добувать“.

„Добре, добре!“ мовив лицар,
Але в серці щось так сумно,
Важко так йому зробилось,
Мов би все ще в клітці був.

Чув себе таким безсильним,
Збитим, змученим, нещасним