таліста, проф. Кримського, зазначила, що я добре вгадав ту психологію.
І ще слівце про кінцеву фразу моєї поемки. Проф. Кримський закидає їй несуразність, бо ж у часах халіфів, у яких іде оповідання, годі ще говорити про турків і тим паче про турецьких святих. Проте я лишив цю фразу, бо в ній характеризується не час події, а наше народне розуміння її: турецький святий у нашій і польській нар. приказці значить голяка, чоловіка без маєтку (goły jak turecki święty). Нехай і так, що по відношенню до Абу Касима ця фраза — анахронізм, але для нашої публіки вона добре характеризує власне те положення, в якому він опинився, а заразом цілій поемці дає значення показу: як то чоловік сходить на „турецького святого“.
З другого, виправленого видання казку передруковано у Вінніпезі року 1914 (80 стор.). За текстом цього передруку ми й подаємо цю казку.
Казку „Коваль Бассім“ вперше було надруковано в тижневику „Свобода” за 1900 рік. В ній не було ні епілога, ні підпису автора. В першому числі того ж тижневика за 1900 р. було надруковано й „Примітку до казки про Коваля Бассіма“. І хоч та примітка так само без підпису автора, зі змісту прозоро видно, що й вона належить авторові казки І. Франкові. Ось та примітка:
„Ґарун Ер-Рашід (правовірний) був п'ятим арабським халіфом з роду Аббанедів. Халіфами називалися ті арабські володарі тому, що, яко наступники Ма-