Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/91

Кожний міг прийти, і завжди
Діло розібрав сам цар.

Скажете: яка то шкода,
Що для бідного народу
Днесь таких царів нема.
Ну, не все в суботу свято!
Толкувати б тут багато.
Та скажу лише: дарма!

Якби плив у ріках мід,
А з ковбас був кожний пліт, —
Хто би хтів на хліб робити?
Якби, що зівнеш — пиріг
Сам у рот ускочить міг, —
Чи не любо б байди бити?

Якби не було зими,
За кожух не дбали б ми,
Ні за хату, де би скриться;
Якби кривди не було,
Ми не знали би, що зло
Є на те, щоби з ним биться.

А як бідности й хвороб
Між народом не було б,
Ми б не знали милосердя;
Якби й нам самим, адіть,
Не прийшлося потерпіть,
Ми б дуріли спересердя.

Якби хтось за нас все дбав,
Правду нам у всім давав,
Ми б самі про ню не дбали;
Якби зняв хто з нас ось тут
Всяке горе, всякий труд,
Ми б добру ціни не знали.