„Петрії й Довбущуки“ — моя перша повість, друкована в органі студентського товариства „Академическій Кружокъ“ у Львові, в „Друзі“ 1875 і 1876 р., написана в тих же роках рівночасно з друком. Це не була перша моя літературна проба. Ще від четвертої гімназіальної кляси в Дрогобичі я почав писати вірші за прикладом мойого старшого товариша Ізидора Пасічинського. Перший мій вірш п. з. „Великдень“ був присвячений пам'яті мого батька Якова Франка, що вмер опівночі Великодньої суботи 1865 р. Другий вірш з описом зими, поданий як шкільна задача учителеві української мови, був предметом критики того вчителя, Івана Верхратського, на годині української мови. Своїм звичаєм він чіпався поодиноких слів та зворотів, а в зміст не входив. У вищій гімназії попри досить багату позашкільну лектуру я писав також досить багато віршами й прозою. Між іншим, переповів я віршами початкову історію Риму до часу Тулія Гостілія, переклав цілий Короледвірський рукопис та значну часть книги Йова, переклав також Антіґону та Електру Софокла, цю другу з польського перекладу Малецького. Із драматичних проб одну комедійку я вислав Білоусові до Коломиї, а одно оповідання до виділу „Просвіти“ у Львові, від якої я одержав дуже
