Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 9. Повісті (1956).djvu/218

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

драму „Два князі на один престол“, яку пізніше, 1876 р., в переробці Михайла Вагилевича виставили на сцені аматори студенти, але яка також не діждалася друку.

Щодо повісти „Петрії й Довбущуки“, то в ній найдуться ремінісценції моєї гімназіяльної лектури, особливо фантастичних оповідань Ернста Амадея Гофмана, далі оповідання пок. Лімбаха про селянина Петрія (recte — Патрія), який збагатився найденим скарбом, і нарешті деяких народніх оповідань про пригоди різних розбійників, а спеціяльно Олекси Довбуша. Повість друкувалася під псевдонімом Джеджалик, і я не мав наміру включати її в збірку своїх творів, уважаючи її плодом замало дозрілим. Та коли тепер найшовся чоловік доброї волі, що береться видати її друком і зарядив її переписання новим правописом і навіть підновленою мовою, я, входячи в його інтенцію, переглянув увесь рукопис і поробив деякі скорочення та численні язикові поправки, лишаючи цілість, як свого роду літературний документ, без основної переробки. На карб недозрілости того молодечого твору треба покласти його досить фантастичну топографію та не досить продуману композицію; це так сказати документ молодечого романтизму, який довелося мені пережити в значній мірі під впливом лектури польських романтиків Міцкевича, Словацького та Красінського, а також польських белетристів трохи пізнішої доби, таких як Крашевський, Корженьовський, Дзєржковський, Захарясевич та Валерій Лозінський, що в своїх оповіданнях дуже часто оброблювали в напівромантичнім, а в напівреалістичнім дусі українські теми.

Львів, дня 31 жовтня 1910 р.
Іван Франко.