постать — і її нервові припадки якось не могли погодитися в його голові. В своїх листах Анеля ніколи не згадувала про ті припадки, ані словечком не жалувалася на них, але противно, завсігди запевнювала його, що здоровісінька і навіть сама собі дивується, що так досі цвіте здоров'ям. Правда, могла це писати, щоб не турбувати його та з другого боку страх за дітей, доведений до манії і до істеричних нападів, не міг появитися нині ані вчора, мусів підніматися і дужчати поволі від довшого часу, а в такім разі годі навіть подумати, щоб не відізвався ні найменшим відгуком у її листах. Дивним і загадковим видався йому той натиск, з яким спонукала його виступити з військової служби, а її плян осісти на селі і віддати дітей до свояків у Вадовицях був попросту суперечний з пересадною дбалістю про тих дітей. А проте, все це взяте разом, дуже турбувало капітана. Будь-що-будь, а факт сильних нервових припадків у Анелі був фактом, і сам її плян осісти на селі і віддати дітей у чужі руки свідчив про якийсь розстрій в її думках і чуттях, про якусь хоробу, про якесь захитання нормального стану її душі.
Вийшовши до спальні і сівши при столику, капітан зачав, як міг найспокійніше і найуважніше, обмірковувати це все, силкуючися вияснити собі все, що бачив і чув, і уложити собі якийсь розумний плян дальшого поступування. Анеля без сумніву, хора, хоч її організм цілком здоровий. Що ж це за хороба? Об'яви, яких власне був свідком, показують, що хороба тягнеться вже довший час. Всяка довша хороба, навіть спеціяльно нервова, була би вчинила більше або менше значний розстрій в Анелинім організмі, була би без сумніву відгукнулася
