Такої абсурдної умови В. Липинський на затвердження Ралі Присяжних представити не посмів, та така вимога крім того були би її повнім протиріччі з усім характером і напрямком прийнятих Паном Гетьманом і Липипським рішень: „сконцентрувати всю владу в руках Ясновельможного Пана Гетьмана“, (а не Липипського).
На пропонований в листі Липинського новий порядок ведення Руху, Рада Присяжних відповіла постановою з 8. XII. 1929, котрою не згодилася признати за ним права призначати їй Голову, не згодилася й на те, щоб Пан Гетьман прийняв таке призначення з рук В. Липинського. Рада зажадала від нього точного виконання п. 4-го гл. V. Реґляменту У. С. Х. Д., який приписує хорому Голові передати свої обовязки другому членові Ради Присяжних по свойому вибору і звичайно без всяких компенсацій.
Отже, коли В. Липинський „Бадеґську умову“ і пробував повернути на цю незгідну з Регляментом, ні з льоґікою, ні з загальним напрямом наради, комбінацію (бути єдиним обовязуючим Гетьмана дорадником), то неґативне рішення Ради Присяжних від 8. XII. 29, цю хитру-мудру комбінацію Липинського, перекинуло й анулювало.
Колиж припустити, що справа дійсно стояла інакше ніж про це свідчать документи, то Липинський не мав права на затвердження Ради Присяжних подавати одні умови, а на думці мати і провадити в життя протилежні. Отже видвигнене В. Липинським проти Я. В. Пана Гетьмана обвинувачення в недодержанні умов позбавлене всякої підстави й цілковито спростовується вищеподаними даними.
Тим більше, що скорившися цьому рішенню Ради Присяжних, Липинський в листі до неї з дня 18. XII. 29, сам сформулював своє нове становище так: „Після формального переведення моєї передачі прав Пану Гетьману, я, як передавший свої права, обовязки і відповідальність, але всеж таки формально оставшийся Головою Ради Присяжних, від всякої політичної діяльности усуваюся. Моя приватна переписка з Паном Гетьманом, якщо така буде, ані його, ані мене до нічого не обовязує, бо всю відповідальність Голови Ради Присяжних до мого повороту несе виключно Пан Гетьман“.
Другий закид, роблений В. Липинським Панові Гетьманові, бувби смішним, колиб не давав приводу до сумних здогадів: це закид в „підбунтованню“ Гетьманом членів Ради Присяжних проти Липинського. Дивна термінолоґія і приложенню до характеристики відносин членів політичної орґанізації між собою!
