Вкінці вересня и початку жовтня с. р. надрукував В. К. Липинський в „Ділі“ н. з. „Розкол серед Гетьманців“ памфлет, наповнений неправдами її перекручуваннями, злобними і несправедливими нападами на ЯВПана Гетьмана і членів Ради Присяжних У.С.Х.Д. та Гетьманської Управи. Зразу після того Член Ради Присяжних і Заступник Голови Гетьманської Управи О. Скоропис-Йолтуховський звернувся до головного Редактора „Діла“ п. В. Мудрого листом з дня 9. X. 1930, в котрім писав між іншим слідуюче:
„...Я вважаю моїм моральним правом завважити нашому единому політичному щоденникові те, що зрештою його Редакції й так не може бути неясним, а власне:
1. що Ви, друкуючи енунціяції людини, яка вже довгі роки лежить в тяжкій недузі, проти нас, його бувших товаришів по громадській роботі, вже з цих самих енунціяцій мусілиб довідатися, що на нашу думку ця людина, з огляду на свій фізичний стан, не може ясно оцінити ситуації і бути відповідальною за свої вчинки;
що Ви, як людина стороння, не могли знати, чи маємо ми підстави для такої думки про п. В. Липннського чи ні, і оскільки ті підстави мають слушність;
що, друкуючи енунцііяції п. В. Липинського навіть без спроби вияснити цей момент, „Діло“ приймає на себе повну за них відповідальність, особливо в тій їх частині, де п. В. Липинський залишає межі допустимої громадської критики, а переходи до тяжкого порушення чести окремих осіб, в тім числі й моєї;
2. що для Вас не могло бути неясним, що ці енунціяції дають знаменитий матеріал для плюгавлення не нашого лиш напряму, але всього Українства, в руки московських (однаково, як чорних так і червоних) та польських наших ворогів, які наївно удаватимуть, що мають діло не з фантазіями хворого, а з „фактами“;
