Все ми сорочка не мила.
Все може нагородитися, ино страх нѣколи.
Все на бѣдного дригота.
Все недогода бабиній дѣвцѣ.
В середу постила, а кобылу вкрала.
Все рыба и хрущ мясо.
В службѣ треба ухом землѣ пріймати.
Встав, оперезався — зо всѣм зо̂брався.
Встань жѣнко — будемо говорити, бо люди о нас давно не говорять.
В Станѣславѣ[1] кождый на своѣй стравѣ.
Вступися грибе, най козарь сяде.
Встѣби мене Боже, де мя не потреба.
Всьо бери — а мене лиши.
Всьо в арендѣ — брехня не в арендѣ.
Всѣ паны, а хто буде (выбачте) свинѣ пасти.
Всюды бѣда — лишь там добре, де нас нема.
Всюды гаразд, де нас нема.
Всюды гаразд, а в дома найлѣпше.
В танцѣ два ко̂нцѣ; чи сам впадешь, чи тя трутять, то ся по̂бьєшь.
Втѣкай голый, обо̂друть тя.
В убогого все по обѣдѣ.
В убогого тогдѣ недѣля, коли сорочка бѣла.
В хатѣ як в загатѣ.
В часѣ погоды бо̂йся великои воды.
В чипци уродився, а на посторонку згине.
- ↑ Станѣслав або Станыславов обводовоє мѣсто над Быстрицею.
Пр. Изд.
