Коли ся рыба ловить, тогдѣ хлѣб не родить.
Коли ся сиротѣ женити, тогдѣ но̂чь маленька.
Коли сѣно в стозѣ, то забув о Бозѣ.
Коли тревога, то до Бога; а по тревозѣ, забуде о Бозѣ.
Коли цвете бо̂б, то тяжко о хлѣб, а як мак, то не так.
Коли хочешь пріятеля позбутися, то му позычь грошей.
Коли шукаєшь рады, стережися зрады.
Коло бука великая му́ка.
Коло мене — абы не на мене.
Коломыю[1] гудьмо, а в Коломыѣ будьмо.
Колос повный гнеся до землѣ, а пустый до горы стырчить.
Коло сухого дерева и сире згорить.
Комарь з дуба впаде та спо̂чне.
Кому Бо̂г годить, тому и огонь горить.
Кому Бо̂г поможе, той все переможе.
Кому Бо̂г розуму не дав, тому и коваль не укує.
Кому весѣльє, а курцѣ смерть.
Кому на вѣк, тому на лѣк.
Кому на лѣк, тому на льєк (ляк).
Кому ся веде, тому ся и когут несе.
- ↑ Коломыя, стародавне мѣсто при Прутѣ, нынѣ обводове.
Пр. Изд.
