дім, що про його перебудову було листування на початку 1750 років. Чутки про пошесть у сусідніх краях примушували затримувати переїжджих купців у карантині в ізоляції, щоб виявити можливість переносу пошести.
На форпостах переглядали речі переїжджих і часом звертали увагу на деякі листи, що їх навіть і відбирали. Так, з одного донесіння бачимо, що ундер-цолнер з застави, переглядаючи речі Дем. Голубева, помітив там „письмо незапечатанное подписанное стайковскому управителю іеромонаху Іерониму, усмотрѣнное по нѣкоторому сумнительству, которое отобрано“. Окрім того, в звязку з листом допитували на форпості і самого Голубева, щоб вияснити його стосунки до автора листа. На допиті затриманий не признався до якихсь ближчих звязків з автором листа та заявляв, що брав листа передати, не знаючи про його зміст.
Переглядаючи купецькі вантажі, мали на увазі виконання певних приписів про заборону експортувати деякі речі чи гроші, в звязку з торговельною політикою тодішнього російського уряду. Наказ р. 1744 забороняв вивозити через російські кордони золоті та срібні гроші і заводив на кордонах уважний догляд у цій справі[1]. Згідно з цим наказом передивлялися, скільки та яких грошей вивозять ті, що виїздять за кордон, та часом конфіскували те, що було заборонено вивозити. На Романівськім форпості поручник Яків Скурихін задержав у рожевського міщанина Микифора Шулкевича гроші золоті, 15 чужоземних червінців, що той показав підчас огляду. Гроші — як звичайно — відіслано до Київа і там записано як прибуток Київської губер. Канцелярії. Инший випадок трапивсь з богуславським губернатором Мих. Клечковським, що їхав на Переяславський ярмарок та віз із собою срібні російські гроші, щоб на них закупити на ярмарку крам. У розмові губернатор Клечковський заявив, що форпостним нема ніякого діла до цих грошей і коли він, Клечковський, не витратить оцих грошей на купівлю, то повезе назад через кордон і форпостним до того немає ніякого діла. Справді, Клечковський тих 100 карбованців сріблом, що взяв за-для купівлі, на ярмарку не витратив і повіз. На кордоні, згідно з наказом про невивіз золота і срібла, форпостний поручник гроші заарештував та переслав до Київ. губер. канцелярії, як звичайно. Розуміється таке затримання грошей викликало незавдоволення купців, бо плутало їхні рахунки, а возити польські гроші не було рації, бо „на ярмаркѣ ис простыхъ людей не всякъ оную знаєтъ“, як поясняв сам Клечковський з цього приводу. На випадок повороту з грішми, як це було з Клечковським та Шулкевичем, виникала в купців гадка брати на форпості, їдучи на ярмарок, посвідчення, з яким-би гроші випустили-б назад через форпост. Але форпостні не завсіди на це погоджувалися, не знаючи, чи не буде тут
- ↑ „а золотой и серебряной, какъ иностранной такъ и россійской, всякой монеты и ни въ чемъ золота и серебра всемерно изъ Россіи не вывозить же и в томъ такожъ крепкое смотреніе и осторожность имѣть под опасеніемъ… штрафа…“.
